Бракує слів, щоб передать думки,
Часу немає, щоб покласти в рими,
Гортаючи життєві сторінки,
Збираєш краплі, що були святими.
Писати вірші треба у душі,
Не просто скласти текст і зримувати,
Вони ж бувають рідні і чужі,
Про це поету варто пам’ятати.
Коли поезія закинула у вир,
Коли Вона взяла в полон кохання,
Вона твоя і ти її, повір,
Не дасть спокою ні вночі, ні зрання.
Поет поезії, як брат, як вірний друг,
Чарівна пара з чубом і косою,
Поезія – плугар, поет – життєвий плуг,
Що свої вірші стелять борозною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431774
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Віталій Назарук