Ще серце наше молоде -
Йому любити та й любити.
Годинник рвано й вперто йде
І хоче нас навчити.
Про те, що юність - наче мрія
Лежить немов перина,
Та лиш дмухнеш на неї - й вмить
Полетить у долину.
Ще надто ми незрілі й спішні,
Не знаємо собі ціни,
Втрачаєм гордість, як ті грішні,
Шукаєм в іншому вини.
Куди ж біжиш ти, юний лете?
Все рівно край для всіх єдиний
Спинись! Послухай Рільке, Гете.
Ти сам для себе не зносимий.
Колись ми всі собі страждали,
В куточку плакали в "біді",
Та лиш коли попідростали,
Залишили дитинство в сні.
Нехай той час летить, як знає.
Для юних поспіх - то журба.
А вже пізніше , най питають:
"Куди ж пішла моя краса?"...́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Annabelle