О, світе! Зупинися! Подивись!
До чого ти дійшов своїм прогресом,
Ставай навколішки: молись, молись, молись…
Бо крах прийде й розчавить своїм пресом.
Смерчі розірвуть мури і тоді…
Зрівняють хмарочоси і долини,
А повені, пожежі… В цій біді…
На світі не залишиться людини.
Подумай добре про простих людей,
Дай їсти їм і одягни в свитину,
І витри сльози із сумних очей,
Життя коротке, мов одна хвилина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432026
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: Віталій Назарук