Глибока осінь. Не кажи, що літо.
Ми його вже тричі прокляли.
Я дощі притягую магнітом
відтоді, як... Ти знаєш й сам, коли...
Наче моє вицвіле волосся,
спогади втрачають кольори.
Їх до барви вимиває осінь,
краплі обсипаючи згори.
На вокзалах скуплені білети -
дітвора зібралася у вирій.
Їм аби надовго і далеко.
Тільки я у втечі ці не вірю.
Бо куди б не йшов далекий поїзд
і які б не вибрали маршрути,
те, чого уже, здавалось, досить,
більше не судилося забути.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2013
автор: Тетяна Ященко