Мине дитинство, і дні юності минуть...
Ти сам недавно сином був, а вже ти
батько. Через декілька років став дідусем.
Покрилось зморшками лице, помітно
зблідло, постаріло. Волося чорне вкрилось
сивиною, і мозолисті, вже безсилі руки не
дають спокою. Ти гордий за дітей, і
тішишся онуками. Лиш серце боляче
торбує, й душевний стогін твій ніхто не чує...
І може смерть прийти у кожну мить, а
так ще хочеться пожить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432081
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: Сем Діма