Мовчки по Львову сьогодні іду...
Кругом мене Данилові мури -
Старовинні, темні, похмурі...
І проливний... лиється дощ.
Попав у халепу, ніби в біду...
Думки губляться посеред бурі,
Іду у похмурій зажурі
По бруківці промоклих площ...
..................................................
... Ідеш?.. Думки... За калюжами стеж!..
Бо через площі ці треба пройти,
Відкидаючи хмурі думки
В оце ридаюче небо...
..................................................
... Що ж, перете́рплю сердитий цей дощ -
(Для нас не така уже й дивина,..)
Менша буде в висках сивина,
Хоча при́йду мокрий, як хвощ...
А завтра будуть вже нові вірші -
Сонце вмиє заплакане небо
І більшого щастя не треба,
Як пісня весела в душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432225
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2013
автор: Д З В О Н А Р