Ми навколо тебе
Поглянь, як
яскраво-попелясто
світить сонце,
Авраам чинить коліщата:
це подвійне колесо реальності,
це подвійне колесо свободи
ножиці і пера,
ножиці Перу,
ножиці-руки за хмари,
намагайтесь перетворитись
без
будь-яких сумнівів,
намагайтесь –
вас винесуть ногами
вперід,
до комірчини,
водяні землі,
міцність
за страх,
страх
як міцність
опори,
ви занадто слабкі для
лона смерті,
визнайте це,
все це нагадує команди з вище:
«Дихайте!»
«Не дихайте!»
«Звільняйтесь!»
«Ламайте!»
«Поклоняйтесь сколопендрам!»
Що ваші серця?!
Ваші серця смітники,
ви аж ніяк не зазнали горя
вистачає розуміти
закоханість
не телеміст,
старий
чоловік
сидить
всередині годинника
жує
жуків,
що померли.
Я розмовляв з ним,
він розмовляв,
прорізаючи
рани глибокі
в горлі
подорожнього,
а тепер згадайте
це я
я
я
я
я
я
я
я
я
я штовхав вас на самогубство,
мій голос
у вашій
черепно-кишеньковій,
черепній машині:
Вбий себе!
Врятуй!
Пали своє серце!
Воно нікому
не потрібне
Нікому
й не потрібна твоя щирість,
усі дні гострими лезами
прорізають денце світла,
у твоїй ванні
вода холодна,
вода зелена-темна,
вода зморщена,
зморена,
вода-суму,
вода-вод,
виводить
скелети
на пустельні рівнини,
зачиняючи на замок
прокручені таємниці
чоловіки-діти-жінки
усі місяться м’ясником
випічка
мечі
молоти,
його руки
нагадують
гігантські
мечі,
молоти.
Трощаться,
трощаться
лабіринти
спин
і душі,
закладені
вилітають.
Дух
Життя.
Зумій розпізнати клич
Керуак
Керуй,
Керуак
Керуй,
ти був правий
бог – пес:
сліпий
або навпаки
(тікати непомітно
він так
і не навчився.)
Сідати в човен
наповнений
дохлими спогадами
незручно,
адже
спогади ці
з jiбанутою посмішкою,
або з jiбаним сумом на лиці
просять тебе випити з ними
(знаю що робити)
он там вікно,
зіскакуй вниз,
там птахи ще ті,
повидирають
очі
дзьобами невагомими
слідкуй,
слідкуй
жарт
не жарт
зісмажений
загін
небопроходців
світить через
сонце
тарілками пустими
ще раз реверс:
велосипедист
купує
морозиво,
а я кажу:
Cлухайте
я jiбав вас
через подвійне
колесо свободи!
Здихайте!
Помирайте!
Кохайтесь,
Засмажені
гіркотою
зірок
реверс:
я розмовляв
з продавцем морозива:
«Ввімкни радіо, - сказав він
Ти почуєш, Всесвіт говорить,
Відкрий дев’яносто дев’ятий
Псалм,
Він тобою написаний:
«Я дам тобі мотузку,
Потрапиш в світ,
В якому і зникнеш»
Колорит одинокості,
Як шкіра мертвої риби.
Поцілунки чорного зіткнення,
Поцілунки чорного сходу,
Грозові переклики,
Оклики,
(Що якщо вийти,
Наприклад,
В трикутник,
З трикутника
в ромб
світил,
як-от, місяця,
замерзнуть нігті
і віра,
що сьогодні неслася,
неначе вантажівка,
яка вибухне,
(валячи небесних створінь)
янголи з камінням
всередині чола,
янголи з молитвами
в сейфах душі
люди
люди
люди
люди
люди
люди
люди
люди
люди
люди
досить надсилати повідомлення
надії,
я надіслав лиш одне:
«Вітаю стара потрощена каністра з бензином,
Ти мертва.
І ти не воскреснеш»
Реверс вже вкотре:
Чоловік сидить над прірвою,
годуючи скелети птахів:
Який наxу# колорит одинокості?!---
Кричить
він мені,
відхаркуючи кров,
як немічну колісницю ----
поясни мені
поясни мені
поясни мені
поясни мені
поясни мені
поясни мені,
як знайти
дороговказ,
загнаний в арканах сансари,
«О творцю мерехтіння диму!»
Поясни.
Поясни мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432466
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2013
автор: Immortal