*

Що  повстане  із  попелу,  яким  ти  колись  світив?
І  портрети  рябі,  і  вечір,  що  пахне  м'ятою.
Так  якби  ти  щось  втратив  і  дуже  боїшся  знайти,
Бо  усе,  що  в  тобі,  вже  стало  тією  втратою.

Повітря  розріджене...  Стежка  та  схил  гори.
Хай  буде  світлом    вогонь,  що  горить  роками.
Будь  комусь  рідним,  а  для  мене  вже  не  гори.
Будь  комусь  сонцем,  домом,  наріжним  каменем.

Черпаю  легенями  літо.  Хочу  щоб  вітер  стих.
Небо  злилося  з  морем  і  дихати  легше  раптом,
Так  якби  ти  щось  втратив  і  дуже  боїшся  знайти,
Бо  усе,  що  в  тобі,  вже  стало  тією  втратою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432480
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: ІлюзіЯ