Слова просочуються крізь душевну призму,
І під прицілом твого погляду летять
Немов шампанського холодні бризги
Хоча вуста твої ображено мовчать.
Почуття павутинкою заплутались в серці,
І метелик кохання в твоєму полоні
Воскресне навіть після смерті,
Забившись на виснажливому троні.
Загублені думки розкриють таємницю
Розлитих ніжністю бажань
В яких ти не впізнав вовчицю,
Бо полював на дику лань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432492
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2013
автор: Злата Наркевич