Немає ні дороги, ні стежок,
А дике поле сповнене прожитим.
І вже не тягне полетіти до зірок,
Бо треба йти тим самим шляхом битим.
Здається все минулось, перейшло...
Аж раптом ніч у місячному сяйві.
Мені принесла зоряне весло,
Щоб знову пізнавати вічні тайни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432615
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Ян Терен