Милий, ти чуєш, знову
ці голоси і співи,
я їх жбурляла в море
але вони живуть.
Милий, вони не тонуть,
милий, вони у вухах
скиглять у «ре мінорі»
і викликають лють.
Я б розпорола простір,
ці голоси і співи,
певно, всотались в нього
і бешкетують там.
Милий, вони існують!
Це не моя уява!
Я ж їх жбурляла в море
хвилям і морякам!
Милий, я так втомилась,
ці голоси і співи
вже проросли у вухах,
я і змирилась з тим.
Марно жбурляти в море
те, що тобі належить,
котрим воно б не було -
приязним чи гидким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432669
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Марія Родінко