Al.B.
Алісо, ти все ще вправляєш у коси квіти?
Зчарований ліс без тебе покрився тінню.
Маленька наївна Гетівська Маргарито,
Тебе запроторять у затишну божевільню.
Алісо, свобода – вона занадто підступна,
Це вседозвілля тебе зіпсує навіки.
На вулиці зараз так неймовірно брудно!
Слухай, краще ніколи не розтуляй повіки.
Алісо, ми бачились раз, а більше й не треба.
Ніщо не повториться двічі (на наше щастя).
Втікай до лісів, забувши суспільні кредо,
За благородство ніколи тобі не воздасться.
О, скільки ілюзій вигадують дикі люди!
Життя поступово заповнюють симулякри.
Не залишайся, бо питимеш чашу Гертруди,
Алісо, згадай, як чудово у лісі зранку.
P.S. Свою справжню сутність не приховати. Вона завжди виходить назовні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432736
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.06.2013
автор: Олександр Ткачинський