Так ніби весело живеться,
Живеш і просто так радієш
Та серце щоєсили бється
Як усвідомлюєш... І розумієш,
Що всі, хто поряд такі ниці
І зрадять при нагоді гнило
Фальшиві посмішки їх без границі
Налазять на продажне рило.
І той, хто другом був
Тобі ножа у груди всадить
Усе хороше він забув,
І совість зрадить не завадить...
Тобі ж байдуже, бо у серці
Любові вистачить для всіх
Відкриті завжди в нього дверця
Любити щиро це ж не гріх!
А те, що біль тобі приносять
Це не смертельно, друже.
Герої-воїни біль зносять,
Тому і ти терпи, будь мужем.
А там вже Бог усіх розсудить,
Усім сповна віддячить строго:
І зрадливі, гнилі паскуди
Горіть у пеклі будуть довго.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432790
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2013
автор: Тво9_Фанатка