Летить по небу на мітлі,
Кохана відьма, що заклала душу,
Аби без неї божеволів,
Шукав спасіння у неволі.
Летить на місячному тлі,
А я кохати мушу.
Кохати швидко та поволі,
Аби впродовж всього життя,
Не втратив щастя відчуття.
Пропащу душу заберу собі.
І з нею полечу до неба,
На крилах, що від Бога получив,
Спасіння виміняв на тебе,
Тим вхід у пекло завалив.
Тепер жевріти у раю,
Хай не на довго…
Доки на Землі.
Стояв за тебе у бою,
У дикій непроглядній тьмі,
Той бій забрав у себе,
І повтікали сили злі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432895
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2013
автор: Apis