Ми народжуємось в муках,
Довго мудрість набираєм,
Єви грішнії онуки,
Віри в щастя не втрачаєм.
Прагнем райдужної долі.
День проводимо у праці.
Граєм кожен свої ролі,
Ждем визнання і овацій.
Цілий вік складаєм плани
Щось стараємось здобути.
А життя – вода із крана,
Витекла – і не вернути.
Чи в палаці, чи в халупі
Проживем – душі байдуже.
Тільки б з радістю укупі,
Тільки б очі не в калюжі.
Світ лапаємо у сіті -
Змій лукавий випхав жало.
Рай відносний в цьому світі.
Як би небо не пропало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)