І очі закривши, ми вносимось в світ -
У царство безумної ночі.
Несе нас вітру нестри́мний політ,
Ввірвати з нас пристрасті хоче.
В країну Морфея нескладно ввійти,
А вийти із неї - несила.
У неї думки ти повинен внести,
Їх вкинуть на не́щастя вила.
У сні нас чекає пригода складна:
На правду, відвагу і віру.
Якщо ти нездара в душі є одна,
Не отримать Морфея довіри.
Ось я і заснула, ввісні всі думки
Нена́вистю мене затягають.
Я плачу, не хочу я далі іти,
Та ревнощі мене не минають.
Всі злісні проблеми, що були в душі,
Нависли в моїй серцевині,
У о́бразах друзів й коханих, в сльозі
З'їдають мене з середини...
І очі відкривши, скоріше встаю,
Вже сильнішою себе відчуваю,
Нікому порад про страхи не даю,
Іду...і повільно свій сон забуваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433027
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2013
автор: Annabelle