Про життя вона говорила
Виключно мертвими мовами.
Напевно, боялась напіввартісних слів,
Тому обмежувала їх до вже невідомості.
Інші слова, вилиті на відстані
Телефонних розмов,
Розривались від недовтіленої ніжності,
А постать твоя через сито марень
Розчинялась у шухляді спогадів,
Яка ніколи не зачинялась до кінця.
Хай би що не траплялось на островах
Твоїх відвертих думок,
Але всі пакти миру
Після кривавої війни – ніщо
В порівнянні з твоїм
«Ти мені потрібна».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433140
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2013
автор: Олена Ганько