Вона все ж Тебе любить,
Твоя зірка в забутому небі,
Надією тишком приголубить,
Усміхнеться ласкаво при потребі...
А доля - проказниця розігрує жарти,
Які ж болючі її капризи,
Та в просторах небесної карти,
Завжди знайдуться нежданні сюрпризи...
Здається щастя - щось міфічне,
Дорога життя - небезпечне сафарі,
Але зверху Боги мудрі, вічні,
Готують свій цікавий сценарій...
І Ти борешся з сірими днями,
Де невидно просвіту - горизонту,
Мрієш місячними ночами,
Коли спалахують вогні бомонду...
Їхнє сяйво як блоки реклами,
Манить ілюзорною красою,
А десь там за горами, морями,
Є одна, що йде за Тобою...
Її світло штовхає творити.
Після сотні падінь встати вкотре,
Черпати сили, просто жити,
І вірити - все буде добре...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2013
автор: Мандрівник