А на годиннику чотири вже нулі,
Не спиться цієї ночі щось мені.
У відчинене вікно вдивляюсь в зорі,
У місяць круглий, що сяє в небесах просторих.
Душею я закохуюсь у тиху ніч,
В ліхтар, що світить хмурно при дорозі.
Закохуюсь в цю тишу серед зір,
В чарівну й теплу червневу ніч.
Душа радіє, тішиться життям,
Стукоче серце вириваючись на волю.
Я, наче, вперше покохав життя,
Життя, якого я не знав до цього.
Ця тиша огорнула так мене,
Втягнула цілого в свої тенета.
І я відчув життя нове,
Життя, яке було моє.
Я покидати цей спокій не бажав ніколи,
Це був той Рай, що зготував Господь.
Де я гуляв між зорями босоніж
І це не сон! Це був не сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433251
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2013
автор: ©Vovk@