Я наче і люблю, і не люблю.
Сердешно приклоняюся до тебе,
а відстань поміж нами, як те небо -
навшпиньки до чола не притулю.
Я наче не люблю, і знов люблю.
Росою перетворююсь на осад,
стежки переплітаю, наче коси.
Щоб ти не зник - все шовком застелю.
Я наче забуваю, не люблю.
Ось-ось піду і побажаю щастя.
Та щось мене примушує знов красти...
Мабуть, розлуки не переживу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2013
автор: Ліна Біла