Ой у лісі під сосною

Ой  у  лісі  під  сосною,
Зустрівсь  козак  з  дівчиною,
–  Ой,  дівчино,  молоденька,
А  чи  знає  твоя  ненька,
Що  по  лісі  сама  ходиш,
Хлопців  з  розуму  геть  зводиш.
–  Мене  в  ліс  послала  мати,
Щоб  чар-зілля  назбирати,
А  я  нічку  не  доспала,
Те  чар-зілля  назбирала.
–  Ой,  дівчино,  карі  очі,
Снишся  ти  мені  щоночі,
Скажи,  що  маю  я  робити,
Як  тебе  приворожити.
–  Ой,  козаче,  уже  годі,
Не  такої  хочу  долі,
В  тебе  роду  геть  немає,
Лиш  сорочка  зігріває.
А  я  буду  чарувати,
Те  чар-зілля  підсипати,
Тому,  де  палац  не  хата,
Буду  все  життя  багата.
–  Ой,  дівчино,  молоденька,
Ох,  яка  ти  ще  дурненька,
Хоч  ще  спить  твоє  серденько,
Та  кохання  вже  близенько.
Туди-сюди  повернися,
Навкруг  себе  роздивися,
Тут  не  треба  ворожити,
Нам  у  парі  разом  жити.
Буде  наша  завжди  хата,
На  тепло,  любов  багата.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/248-oj-u-lisi-pid-sosnoyu.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2013
автор: Антоніна Грицаюк