Вже стільки років по отій війні,
А тих, що полягли шукають досі.
Земля над ними квітне навесні,
Їх листям золотим вкриває осінь.
Комусь донині душу розрива,
Нездійснене бажання стати поряд
І, зовсім тихо, поки ще жива,
В молитві надлишок пролити горя.
Та де ж шукати, у яких краях?..
Чи десь у полі, чи в якому лісі?..
Сирітських сліз не висушить ніяк,
Хоч літ минуло шістдесят і вісім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433374
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.06.2013
автор: Патара