Немає нічого краще
Ніж стукіт дощу
По вікнах і шибах,
По скронях…
В серці відголосом дзвінким
Відбивається.
Дощ в легенях моїх.
Він там ховається.
Затишно в нирках йому
Та й у печінці,
Коли я кожен вечір
Не п’ю і не курю,
А ковтаю безвихідь
І сплю.
Мабуть, так буде краще,
Як завжди,
Випиваючи краплі
Сумного дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433452
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Вероніка Стрельченко