Мій час іде - так має бути.
Та все одно я повертаюся туди,
Куди дорогу маю вже забути.
Скажіть, будь ласка, що мені зробити,
Коли так сумно і потрібно просто жити?
Як серцю наказати розлюбити?
У мріях знову вісімнадцять,
В очах безмежність та блакить,
Запаморочилось в голові на мить.
Та нескінченна виявляється ця мить!
І нескінченні, невичерпні почуття!
Тебе я буду пам'ятати все життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433568
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Анна Чехова