[i]
Невже ж довіку мушу я блукати,
Нудити світом та чогось шукати!
(Микола Вороний "З мандрівних елегій")
[/i]
Твоє серце стислось, заніміло,
Та ще живе, ще не зотліло,
Бо маєш міцне тіло, —
В руках твоїх велика сила!
І ти шугав орлом свобідним*,
Та у гонитві ідеалу
На тебе пастка страшная чекала—
Камінний господар,
Неначе визирнув з-під чорних хмар,
Й забуто до сьогоднішнього дня
Такий великий дар, таке ім'я!
25.10.1998 р.
*свобідний-вільний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433683
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.06.2013
автор: Ростислав Сердешний