Я не можу в туман і не хочу у сивії хмари,
Дощ погодою ясною, сонцем все марить і марить…
А туман обнімав мене міцно з любов’ю і ніжно,
Відчуваю сльозу…і в тумані нічого не видно.
Ой, тумани мої, довгі коси, на вітрі і босі,
Ви у хмарах далеко тепер, ви, як скупані роси.
Серце молить за вас, просить хмари за обрій тікати,
Воно любить туман, хмари в небі про це мають знати.
Тільки серце чомусь від любові у хмарах згоріло,
А в тумані палає душа, плаче розум і тіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433723
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2013
автор: Тамара Васильєва