Та, що у білій сукні,
З бурштину намисто вдягла
І з вітром гуляла під руки,
У вальсі з теплом відбула;
Перлинами краплі ловила,
Щоразу до неба молилась,
Веселку тримала за край,
Збирала вчорашній врожай.
І знову вона полетіла
Кудись, в невідомі світи,
Тримаючи птаха за крила...
Ах осінь, бешкетнице біла,
Своє загубила намисто,
Бурштином гуляла по місту,
Години лічила, хмарини,
Чіплялася за горобини...
Бешкетнице, осіне біла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433748
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.06.2013
автор: Шабо