Як жаль, що від кохання не лікують,
А уявіть, якби отак було...
Пігулку взяв, і спомини не чують,
Як у груді колись давно пекло,
Як в сум'ятті звивались звуки серця,
Як пережите скрипотом лілей
В душі вже більш ніколи не озветься.
О, як би було гарно для людей
Таких, як я, навіки все забути,
Думки завіять і згубить навік.
Слова з пісень, що безсердечно в груди
Щемлять...Кохання падає з повік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433766
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2013
автор: Наталі Кривенко