Вино сіяло у бокалі,
А в небі падали зірки,
І виноград, немов коралі,
Я їв з коханої руки.
Твоє вино – краплини трунку,
Що викликають забуття,
Немов дурман від поцілунку,
Посилює серцебиття.
Вино з теплом твоїм сплелося,
Сіяє зіркою бокал,
Любистком вимите волосся,
Бажань моїх вирує шквал.
Я п’ю вино із поцілунку…
Обняв тебе за ніжний стан,
Щаслива мить для порятунку
Переростає в ураган!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433846
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2013
автор: Віталій Назарук