Я до неї нескоро повернусь, це факт… і небо сльозами дощить…
Якісь тисячі кроків від болотних низин до теплої як сонце руки?
Думка птахом до тебе летить, розум птахом кричить--не біда, хай кричить!
В мене є ще в запасі останній ковток тишини…
Я її знов побачу нескоро, але ще доживу до світання.
Темний вечір і вітер холодний, місяць йде вже за хмари--нічого!
Знаєш, небо, в мені тут немає ні краплі раба, ні добра, ні бажання,
І без неї ні краплі кохання, і ні краплі від мене самого...
---------------------------------------------------------------------------
цей вірш написав мій друг, який ще тільки
пробує перейти з високого мистецтва прози
до тонкого мистецтва поезії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433889
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.06.2013
автор: sir Max