Зліпила сонце з самоти
Й йому сказала: – сонце - ти...
Тепер ти – все моє життя.
Тобою маю жити я...
І сонце те відповіло:
– Я ще й на світі не жило,
А раптом згасну – й ти помреш?
Чи зпалю дім, де ти живеш?
Себе не знаю, й ти – мала
І ще на світі не жила...
Мені ж то треба і було.
Напевно, десь-то відлягло...
Хіба що сліз гарячих шлях
Лишився в мене на щоках...
Хіба що крила відтялись
І більш до сонця не звелись...
Хіба що зорі у вікні
Ввижались згарищем мені...
Хіба що... – Де твої вуста,
Моя кохана самота?!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43399
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.10.2007
автор: Янгел Блюзоу