сильвіє ангеле який задрімав на варті
впокорених безтілесністю подорожніх
час твого листя настав ти опадаєш,
сходиш на облишені та загублені
в мороці пролитої крові престоли
прийди, на мою сповідальню схоронених
покаянь, бо для мене тепер ці ночі в німу
як твої протяжно-безжальні плачі
котра ранку, котрого з усього вистражданого
життя, все те, що приносила в жертву наче дар
скинутим королям стерпівши всі катування
за відплату для всіх і зраду від кожного з них,
бо не дійшли приречені на безвільне скитання
долинами варварських вогнищ
спалені землі одного з шести континентів
наче айсберг посеред океану твого погляду
зверненого з відчаєм крику та люті
з безлюдного берега на маяк,
що просвічує товщі води дороговказом
для затонулих суден
котрого з днів семи світу як крига та кров
клекочуть в серці та жилах ти сну
затримаєш повінь в своїх руках
направиш місяць пливти по дну
зійшовши на покинутий причал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434190
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2013
автор: ларс