http://youtu.be/yxoMhfNiZcg
Я – жінка із смарагдових джерел,
Хотілося тобі у них скупнутись
Бажанням спраги літньої, тепер,
Від спеки щоб нестерпної проснутись.
Я – тільки жінка, ключ із джерела,
А без води ніяк не обійтися.
Вона – це донька, мати і сестра,
Усі дороги з жінкою зійшлися.
Я – просто жінка, я – любов твоя,
Що огортає радістю й тугою.
Твоя я, а буває – нічия…
За це ціною платиш дорогою.
Я – жінка, просто – жінка, нічия, твоя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434620
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2013
автор: Тамара Васильєва