Стоїть в задумі зелен-ліс.
Верхівками дірявить хмари.
А ось і сонечко злотаве,
З-під ковдри випхало свій ніс.
Вітер, набравши з ночі сил,
З самого ранку не вгаває,
Сірий наліт з неба зчищає,
Щоби блакиттю плив акрил.
А білогруді ластівки́,
Взявши у лапки пір'я-ноти,
Порозсідалися на дротах,
Та й ну, співати залюбки!
Їх спів так весело бринить.
Дерева гіллячком махають,
В такт пісні плавно присідають.
Заслухалась! В душі щемить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434754
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)