А я дивна...
Чекаю, коли не просили,
Коли вже давно мені все сказали,
А я чекаю,
Немов єдиний,
І у світі такого більше немає.
А ти як завжди...
Тікай же далі.
Доки я насолоджуватимусь смаком мигдалю.
Втоплюсь у каві - тебе не знаю.
Це сни...
Я так не зможу.
Дарма ж я серце так тривожу.
Іди.
Набридли ці безглузді балачки.
І взагалі, на вітер кинуті слова-
Це рани, рани,що не зажива
В людських серцях,
Що так шука любові;
А захлинаються у боротьбі від крові.
16.06.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434805
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.07.2013
автор: Аня Гаврилець