Клинить, стогне, рве, розтопче,
Плаче, каже... знову рве.
Лобом стіну... каже, плаче...
Плаче, рве, кудись зове.
Болем... криком... зовом... стогін
Губить, кличе - не туди...
Вітер віє, зло приносить...
Плач, біжи, але прийди!
Люде ходять, очі - пусто,
Кроки тупо - без мети.
Гублять думку суєтою
Внікуди - та не дійти!
Сонні мухи кличуть осінь,
наче люди - суєта...
Мухолюди заповняють
І дороги, і міста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434880
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2013
автор: Сергій Рівненський