Досить пити нервово каву!
Ніч існує для того, щоб спати.
Не роби із життя виставу.
Не ховай почуття за грати.
Ти нарешті став дорослим.
Гіркий смак у твоєї долі.
Твої вчинки полином поросли.
Дим розвіявся від твоєї волі.
В тебе очі такі тускляві.
В них немає вже більше сенсу.
І розмови настільки мляві,
Зрозуміти їх жодного шансу.
Від нації залишився гомін.
Від мови - суцільні сльозі.
І де ж той яскравий промінь,
Що про зміни нам оголосить?
А ти заглянь в свою душу,
Якщо ще вона присутня.
Старі канони - зрушуй!
Дій зараз! Не дивись у майбутнє!
Прокидайся, моя країна!
Вже досить напевно спати?!?
Я люблю тебе, моя Україно.
Моя рідна, моя друга мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435015
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.07.2013
автор: Катерина Пташка