Твої троянди як весняний подих,
Я знищила, по кожній пелюстині...
Залишитись без спогадів, так, жодних,
І забороню виступить й сльозині...
Любов жива?:), - Скажи мені, для чого?
Коли вона без дна, й нема початку...
Та й не живе вона лиш для одного,
Не залишай її, навіть на згадку...
Не залишай її на серця спогад,
Схоронимо її, нехай спочине,
Залишивши у пам"яті лиш погляд...
Їй не судилось щастя лебедине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435028
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2013
автор: Helen Birets