На весіллі допікає
Доню свою мати:
-Подивися,люба Раю,
На свого Ігната.
Так і зирить на дівчаток,
Ніби кіт на сало.
Скільки років живете так,
А йому все мало.
Он схопив уже,бач,Зінку,
Скаче,як той м’ячик.
Подавай йому лезгінку.
От мурло собаче!
Глянь з кумою як говорить:
Вперся їй у груди.
Він тебе при всіх позорить,
Вже сміються люди.
Доня їсть млинці холодні:
-Ну ти,мамо,ерудит!
Відчепись!Хай Гнат сьогодні
Нагуляє апетит.
Не дзижчи,бо вже від тебе
На зубах оскома.
Знай,що тут він тільки зирить,
А їстиме - вдома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435034
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2013
автор: Galina Udovychenko