Хмари у небі, як в полі копиці,
Пишні й стрункі і, здається, що сниться
Мій сінокіс і жнива недалеко,
Пахне трава, чуєш, рідний лелеко,
Нашим життям, а воно – з полинами…
Але ж ромашки, ромашки між нами!
Бліднуть і світяться в щасті сльозою,
В небі хмарині не стать голубою…
Біла копичка і враз – вона сіра,
Але ще вчора ця хмара нас гріла
Теплим дощем, грози хмурили брови,
Блискавка з серцем неначе у змові.
Трунок любові пустила стрілою.
Душу на клапті ніяк не розкрою.
Хмари-копички у стіг поскладаю,
Щастя… ромашками - до небокраю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435238
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2013
автор: Тамара Васильєва