Передзвонами сонних вулиць,
Переплетами сонних артерій
Проплетися в мені, щоб забулась.
Загубися в моїй душі прерій.
Вниз стікають по тв́оїх долонях
Заржавілі пошарпані духи.
Запальничками випалив очі,
Затулив тісно ватою вуха.
Кажуть, те, що колись жило в серці
Не вмирає ніколи-нізащо.
Та крізь рани від твоїх ін'єкцій
Знову витекло наше щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435500
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2013
автор: Комета