Відкрию двері в тишу твого дому,
Тебе крильми душі знов обійму,
Де все таке знайоме й незнайоме,
Де очі мого щастя й моїх мук.
Промінчиком торкнусь до твого серця.
Щоб ти відчув тепло через віки.
Чи зможеш з пам"яті моє кохання стерти?
Чи згаснуть моїх слів палких зірки?
Я йшла через віки по лезу долі,
Побачивши у снах пророчий зміст.
Та будувала наче на престолі
Зоря до місяця казковий срібний міст
Нерукотворний вічний срібний міст...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435665
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Білий Лотос