Наодинці з дощем…
за вікном…
На зап"ясті пульсує спомин.
Кава мовчки гірчить…
Над столом
витанцьовує дика втома.
Так зрадливо втікає день
поміж вчинки, слова і мрії,
спокушає і губить людей,
або в миті надію леліє…
Наодинці з дощем…
І ловлю
у долоні солодкі сльози.
Я люблю це життя…
Люблю
чути музику в тиші прози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435720
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Оля Бреславська