Стираю гумкою
Похибки минулого,
Старанно перекочую
Місячні хвилі
Між дзеркал відлуння.
Рятую скелі
Від чужого самогубства
І втомлено зазираю
У зіниці
Згорнутих годинників.
Ще донині не вірила
У існування
Самозаперечуючих думок...
Та, може, це наш із тобою
Вай-Фай?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435848
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.07.2013
автор: Шабо