Сядь мені на шию, витримаю
Чи твоя совість така ж міцна...
Як алмаз іще неподрібнений?
І розбещено, мов несповна
Розуму чи, може, стриманості,
Ти погодишся - сміх та й годі!
І я стану твоєю примою
Для прогулянок... чи рабою...
Ти по ребрам, немов по бруківці,
Крокуватимеш, - от паскуда.
І удари на білому ситці -
Як ганебне тавро на грудях.
Злазь тепер, горб вирівнюватиму,
І на шию більш не запрошу,
Я люблю, коли майже зрівняні,
Я люблю, коли неношені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435869
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Siya