Летить чайка над Дніпром,
розбиває хвилі.
А мені без милого
всі навкруг немилі.
Ой та чайка над Дніпром
високо літає.
Сумно на душі, коли
милого немає.
Чайка бачить у Дніпрі
свою пишну вроду.
Я за ним на край землі,
і в огонь, і в воду.
Чайка скаржиться Дніпру
на пташину вдачу.
Тільки з милим я сміюсь,
а без нього – плачу.
Чайка проти течії
над Дніпром летіла,
Сонце в дзьобик напекло,
потомились крила.
В Київ звісточку несла
з далекого краю,
Милому повідати
як його кохаю.
Чайко-чайко, запитай
чи милий сумує.
Запитала б і сама,
але не почує.
Запитай чи милий мій
зустрічі чекає,
Хай розкаже все тобі,
серденька не крає.
Серденько своє йому
вже давно ж віддала,
Коли очі медовії
щиро покохала.
07.07.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2013
автор: Юлія Ярема