Чумацький шлях світився у дозорі,
Щем розливався медом на вустах.
"Люблю" - шептали губи у покорі,
Купальська ніч кохалася в вогнях.
І з неба в річку падали етюди,
Сонети білі сипались з фати.
З зірок зривались трепетом у груди,
Молився Місяць з дива до води.
Гріхи русалки в чарах розчинили,
Пекучий сумнів в пута одягли.
В полон благенький спротив причинили,
Тверезий розум в трунку сповили.
…Скипіла кров застояна у венах,
Рвонула навстіж тілом навмання.
Жагуча пристрасть схована у генах,
Блаженну похіть гріла в почуттях.
Тепер не вміють щиро так любити,
Тепер так небо в зорях не горить.
Це ми могли колись його обняти
І пристрастю своєю розтопить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435907
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Дід Миколай