Стоїш на обрії,
Немов на дивній грані, двох переплетених світів.
Немає більше слів, нема вже почуттів. Що вибрати не знаєш,
Ти знов себе вбиваєш, Ти віру всю втрачаєш.
Ти не надійся, так біль не вб'єш, вона стане лиш вічна.
Ти дивишся на сонце, і відчуваєш це тепло, яке заповнює твою всю грішну сутність.
Ти відвертаєшся від злих думок, береш себе у руки. Це небо врятувало!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435999
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Anna Essence