Вона померла в 3:15, на світанку,
Її подих на згадку - на склі.
Вітер вигулював поржавілу бляшанку,
Її ж губи безнадійно залишались німі.
Так гарно сонце поволі вставало,
Так ніжно на деревах співали птахи.
І вона там була, та її вже не стало,
У вічному траурі від нині дахи.
Вона помирала від болю, життя не прохала,
Вона помирала від вічного зла.
Краще б вона не жила, й не кохала,
Краще б вона не дісталася дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436096
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Веруш Далі