*-*-*

Щоб  душа  була  радістю  ситою  ,
Дух  од  хмелю  гріха  не  заснув,  
Я  у  совісті  вірші  розмитнюю  
За      встановлену  небом        ціну.    

Я  за  мову  негожу  покаюся,
Променисту      -        міцніш      полюблю,
У  літах    зацвіту,  не  зважаючи
На  доріг    позолочену      тлю.

Всім  єством  нахилюсь  до  блакитного  
Небозводу  –    скарбничого    рим  .
Я  у  цьому  житті  буду  жити  ним,
І  в  майбутньому  житиму  ним.

08.07.13  
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436103
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Рідний